Über die Griechisch-Katholische Kirche

Quelle des Textes: https://ugcc.ua/church/history/

 

Детальнішу історію УГКЦ можна оглянути тут: Історія УГКЦ

 

Церква сьогодні

Українська Греко-Католицька Церква є найбільшою східною католицькою Церквою у світі. Вона налічує понад 6,5 мільйона віруючих. Очолює УГКЦ Верховний архієпископ Києво-Галицький, Блаженніший Святослав (Шевчук), який змінив на престолі кардинала Любомира Гузара в березні 2011 року (Блаженніший Любомир подав прохання про зречення, прийняте Папою Римським у лютому 2011-го).

 

Патріарший собор Воскресіння Христового Патріарший собор Воскресіння Христового

 

Блаженніший Святослав, Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав, Отець і Глава УГКЦ

 

Літургія з нагоди інтронізації Блаженнішого Святослава. 27 березня 2011 року Літургія з нагоди інтронізації Блаженнішого Святослава. 27 березня 2011 року

 

Упродовж 1989–2011 років відбулося п’ять сесій Патріаршого собору УГКЦ: перша була присвячена проблемам нової євангелізації (1996 р.), друга — ролі мирян у житті сучасної Церкви (1998 р.), третя — соціальним проблемам українського суспільства, зокрема щодо абортів, розлучень, корупції та алкоголізму (2002 р.), четверта — молоді (2007 р.), п’ята — монашеству (2011 р.). За словами Блаженнішого Святослава, «сьогодні наша Церква крок за кроком у розбудові своїх структур прямує до патріархату». «І це є лише справа часу, — зазначив він на одній з прес-конференцій, — коли Святіший Отець, відповідно до свого Уряду, оприлюднить це рішення. Тому, я думаю, це скоріше є справа наших вірян, нашого духовенства будувати патріархат, що ми й робимо кожного дня.

 

Верховне архієпископство в Україні поділено на такі єпархії та екзархії:

 

Київська архієпархія; Львівська архієпархія; ІваноФранківська архієпархія; Тернопільсько-Зборівська архієпархія; Коломийсько-Чернівецька єпархія; Самбірсько-Дрогобицька єпархія; Бучацька єпархія; Стрийська єпархія; Сокальсько-Жовківська єпархія; Донецько-Харківський екзархат; Одесько-Кримський екзархат; Луцький екзархат.

 

11 грудня 2015 року, у Ватикані повідомлено про те, що Святіший Отець поблагословив рішення Синоду Єпископів УГКЦ про створення Кам’янець-Подільської єпархії з осідком в м. Хмельницькому, виокремивши її з території Тернопільсько-Зборівської архиєпархії та підпорядкувавши її цьому митрополичому осідкові.

 

Автономний статус зберігає Мукачівська єпархія УГКЦ, яка формально є окремою Церквою свого права і не підпорядкована главі УГКЦ.

Quelle des Textes: https://synod.ugcc.ua/church-structure/apostolskyy-ekzarhat-u-nimechchyni-ta-kraynah-skandynaviy-25/

 

З історії екзархату

 

а) Українська еміграція до Німеччини

Організована душпастирська опіка українців-католиків візантійського обряду в Німеччині почалася з початком XX-го століття. Число українців становило тоді, правдоподібно, біля 50.000 людей. Це були втікачі з Галичини, які через дискримінаційну національну політику новоствореної Польської Республіки, залишили свій край. Також студенти і сезонові робітники, які тимчасово шукали притулок в Німеччині, входили до числа української спільноти. Оселилися вони на Сльонзьких частинах, або в Бремені, Гамбурзі і країнах Райнлянду. Вони володіли досить добре німецькою мовою, адже ж Галичина належала більше століття до Габсбурзької монархії.

 

У 1930–1933 роках жорстока сталінська колективізація спричинила голодову смерть біля 7-ми мільйонам українського населення. Деяким вдалася втеча до інших країн. Таким чином починаючи від 30-их років постійно приїжджали українські студенти-богослови, які вчилися у колегії св. Андрія в Мюнхені, заснованої тодішнім кардиналом М. Фаульгабер. Одним з цих студентів був Ізидор Борецький, майбутній єпископ в м. Торонто (Канада).

 

Під час Другої світової війни число українців в Німеччині зросло до 2-ох мільйонів, більшість яких були втікачами від більшовицької системи. В 1945 році в Берліні жило близько 5000 українців.

 

б) Заснування Апостольського екзархату

В 1927-му році слуга Божий Андрей Шептицький створив душпастирський деканат для українців-католиків в Берліні, в якому працював з самого початку о. д-р Петро Вергун, якого проголошено в 2001 році блаженним. Апостольська Столиця призначила о. Петра в 1940 році Апостольським візитатором і адміністратором для українців-католиків в Німеччині. Під час його урядування в Німеччині душпастирювали 10 священиків. 22 червня 1945 року більшовики заарештували і заслали його на примусову працю в Красноярський край в Сибірі, де він помер 7 лютого 1957 року.

 

Його наступником став з 12-го жовтня 1945 року отець Микола Вояковський, як заступник керівника Апостольської візитатури. Пізніше, для новоупорядкування українського душпастирства за кордоном папа Пій ХІІ назначив Кир Івана Бучка Апостольським візитатором в Західній Європі і водночас керівником душпастирства для українців-католиків візантійського обряду. Його заступником і генеральним Вікарієм на території Німеччини став о. прелат Петро Голинський.

 

У післявоєнний час більшовики, під покровом «репатріації», намовляли або примушували українців вертатися до свого краю. Після повернення майже всі вони були заарештовані та звинувачені в колаборації з німецькими націоналістами. Більшість з них були засуджені до примусової роботи в Сибірі, а деякі навіть до смертної кари. Тому багато українців вирішили виїжджати до Америки, Австралії або в Аргентину.

 

У Німеччині залишилися тоді близько 60.000 католицьких і православних українців. З метою їхньої душпастирської опіки були створені душпастирства, які і становлять фундаменти сьогоднішньої душпастирської структури.

 

В 1958 році Німецька єпископська конференція прийняла рішення надати фінансову підтримку для українського душпастирства та надати душпастирям на парафіях відповідну зарплату.

 

17 квітня 1959 року Папа Іван ХХІІІ створив і проголосив своїм Декретом Апостольський екзархат для українців-католиків візантійського обряду в Німеччині. Екзархат отримав власну юрисдикцію, з безпосередньою підпорядкованістю Святішому Отцеві, аналогічно до Апостольського вікаріату в Латинській Церкві.

 

Першим екзархом став тодішній канцлер української митрополії у м. Філадельфії, США, д-р Платон Корниляк. Єпископські свячення відбулися 7 липня 1959 року.

 

в) Зв’язок з Українською Греко-Католицькою Церквою в Україні

Українська Греко-Католицька Церква, до якої сьогодні приналежні приблизно 5 мільйонів вірних, була за часів Радянського Союзу (1946–1989) частково ліквідована і заборонена. Багато єпископів і священиків втратили життя в більшовицьких тюрмах та таборах. Тож і Патріарх Йосиф Сліпий був ув’язнений впродовж 18-и років. Він отримав дозвіл на виїзд до Риму для участі у ІІ Ватиканському Соборі. Після того, він залишається в Римі. Апостольська Столиця призначила його кардиналом. З Риму Кардинал Йосиф Сліпий керував своєю Церквою, яка в Україні жила в підпільних умовах.

 

Зберегти своє існування змогла Греко-Католицька Церква в Україні також завдяки тому, що українська діаспора у великій мірі допомагала їй, як духовно, так і через активну політичну підтримку. Тут готувалась і видавалась християнська література, газети, транслювалися радіопередачі. Все робилося для того, щоб підтримати зв’язок зі своїм народом та Церквою, які знаходились за залізною заслоною. Українська діаспора жила і мужніла, бо це велике і справедливе завдання зміцнювало почуття приналежності до власного народу. Після розвалу радянського режиму та виходу Української Греко-Католицької Церкви з підпілля Апостольський екзархат, як частинка цієї Церкви, дальше виконує завдання.

 

г) Апостольський екзарх

В листопаді 2000 року помер владика Платон Корниляк, Апостольський екзарх, який був верховним пастирем екзархату з 1959 року. Завдяки його невтомній праці Апостольський екзархат розвивався та створив надійний фундамент для майбутнього.

 

Наслідником блаженної пам’яті владики Платона став у 2001-ому році о. Петро Крик, адміністратор Вроцлавсько-Ґданської єпархії УГКЦ в Польщі. 4-го лютого 2001 року відбулася урочиста єпископська хіротонія владики Петра. На своєму гербі ладика вибрав клич: «Ось поставив як дар перед тобою відкриті двері».

 

Під опікою владики та з його благословенням старається духовенство екзархату прислухатися до нових імпульсів, які дає життя українського суспільства тут на поселенні, щоб збудувати та поглибити душпастирську працю і тим самим знайти належні відповіді на запити сьогодення.

 

У четвер, 18 лютого 2021 року, у Ватикані повідомлено про те, що Папа Франциск прийняв зречення владики Петра Крика, титулярного єпископа Кастрамартійського, з уряду Апостольського екзарха для українців візантійського обряду, що проживають у Німеччині та в Скандинавії.

 

Водночас, повідомляється про те, що Святіший Отець призначив Апостольським екзархом для українців візантійського обряду у Німеччині та в Скандинавії владику Богдана Дзюраха, ЧНІ, титулярного єпископа Ваґадського, дотеперішнього куріального єпископа Курії Верховного Архиєпископа та Секретаря Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви.

 

 

Символіка та значення герба екзархату

 

У золотому полі синій Андріївський (косий) хрест, поверх якого зображена Богородиця із золотим німбом навколо голови, у синій туніці та червоному мафорії, зі срібною/білою хусткою-покровом у руках. У червоній главі герба – 6 золотих рівносторонніх хрестів у два ряди – 4:2.

 

Відповідно до усталеної системи, щит увінчано золотою митрою з червоним підкладом і розміщено на покладених навхрест золотих процесійному хресті та єпископському жезлі, внизу – панагія.